Читателей на странице:
Коли ми постаріємо з тобою,
я буду чути з молодості сміх.
Хвороби й неміч голуби загоять,
затоплять душі юною жагою,
ллє почуття, приховане для всіх…
Хоч юність у вбрання вдяглася інше,
кохання вогник із душі не зник.
Як непідвладні часу наші вірші
(вони у серця потаємній ніші!)
І крилами тріпоче голубник.
Два голуби у парі в ніжній сині
своє кохання вічність берегли.
З тих пір, коли по пошті голубиній
отримала «Коханій і єдиній»
із зошита в клітинку перший лист.
Ми воркували на даху старому,
подібно парі вірних голубів.
Зі школи проводжав мене додому,
я не віддам цих спогадів нікому –
за світ на двох я дякую тобі…
У зморшках… та чуттями не погасли,
не вщухла спільна мрія ні на мить.
З коханим я і в старості – прекрасна,
бо почуття нетлінні поза часом.
.. І пурхають два голуби: «Л ю б і т ь!»