Читателей на странице:
Вдихни повітря на повні груди,
і ти повіриш, що тебе люблять.
Цей край зелений у квітах майві
стає за тебе та обіймає.
Бо тут кохання зустріли долі,
найбільше щастя, як разом двоє.
Біжімо хутко, зустрітись щоби,
за гай і луки – у світ любови.
Де справжнє диво, кохане серце,
що пожаліє, розрадить щедро.
Слізьми умиє, в цілунках ніжних,
на хмарі з мрії вніч заколише.
Пахучість літа в суничнім колі
роздмуха вітер ледь-ледь спроквола.
Грибів галявин, рай черешневий,
де ми гуляли вдвох просто неба.
Там милий образ очей криничних
чимдуж і щораз до себе кличе.
Купатись в зорях, злітать на крилах.
Політ прискорив, обох накрило.
Життєва злива чуття емоцій.
Будь особливим промінням сонця.
Стань світла просвіт, як друг обабіч.
Щось в тебе просить, пильнуй обачно.
Довірся правді, бо переможе
добро насправді, на душу схоже.
Не бійсь віддати останню крихту,
зумій вітати, але не скривди.
Навчись кохати, як степом небо
заручин хватка, так аби в тебе:
міцні обійми, любов надовго.
Стривай в опівніч десь йти до когось.
Як поклик жвавий і серце вірне,
то бути разом взаємно вічно.
Буття відлуння в стосунках дружніх.
Хай розцілує кохано дуже.