Читателей на странице:
Вогненна паща – все фарбує в сіре,
Цей випускний написаний за нас:
Метелик у красу та світло вірить.
На фоні згарищ лине ніжний вальс.
Тепло відчують стіни школи рідні,
Тонких беріз знівечені стволи.
На дошці – зайчик сонячний опівдні,
І клас, де вчитель стільки нас хвалив…
Останній вальс весь світ сьогодні вразить,
торкне дарунок – від дівчат, хлоп’ят:
Розбиті вікна… почорнілі класи…
Усьому світу докором стоять.
Змужніли у війні дорослі діти,
Весь їх танок – сумлінням говорив:
«Потрібно зло й жорстокість зупинити!
Сліпа війна зламала стільки крил!»
А їм би щастя в пригоршні черпати.
Стрічати вранці сонця мирний схід…
Страшна війна забрала дім і тата…
І виють градів голоси лихі…
Метелики яскраві край безодні –
На мир надія мужніх харків’ян…
Летів танок над знищеним сьогодні,
Та вірила в дітей душа моя…
/На знімку – останній вальс випускників на подвір’ї зруйнованої школи м.Харкова./