Читателей на странице:
Зоріють пуп’янки бузкові –
бузковою неначе ніч.
Леліє світ, мов у любові,
у відзеркаллі твоїх віч.
Без тебе сумно і незвично,
а серце калатає в дзвін.
Ступаєш по м’якій травичці,
вгорі з бузку пахучий цвіт.
Бузково, зоряно, розквітло,
вирує хмарками вітрець.
Будь зраночку мені привітна,
розцілувати невтерпець.
Без тебе небо ніби крихта,
і не дібратись до небес.
Спросоння зранку ледь прикрита,
розносить аромати без.
Ми потонули у блакиті,
мов розчинилися у тлі.
Бузкові ночі пережити,
кохані очі снять твої.
Щось забарились в озеленні,
задзеленьчали бджілки враз.
Бузок квітучий з фіолету
вражає серце в самий раз.
Махає гілочка бузкова,
веди у сад мене сюди.
Тут так чудово і казково.
Медовий квіт той полюби.
Кохай, як ночі йдуть бузкові,
коли духмяно нас п’янить.
Так добре нам удвох з тобою,
у вирі розквіту весни.