Читателей на странице:
Співала Муза, граючи на арфі,
здригалось рвучко серце через спів.
Співала простодушно, але гарно,
неначе дрібний дощик заряснів.
Хотів складати в діалозі вірші,
та соловейко голос перебив.
А Муза брала щораз ноти вищі,
до ніжних знизу вгору почуттів.
Лилася музика напрочуд дзвінко,
чіпала потай душу мило вглиб.
Казали, то писала якась жінка,
бо Муза мала стать жіночу й штиб.
Пристала мелодійно, милозвучно,
поєднано, як не розлий вода.
Поранились об струни пальців пучки,
поезія виходила чудна.
Бриніло серце, ніби на бандурі,
грайливо звеселялися вуста.
Натхнення вічно витівно бунтує,
неначе з водограю ллє весна.