У палаці дощу

Марина Зозуля

Читателей на странице:


Удвох. Скажіть, кохаєте? Невже Ви?
Тримайте руку трепетну мою.
Із Вами світом лагідно-рожевим
Іду… І злив життєвих не боюсь.

Примружилась рожева парасоля:
Закрила нас від заздрісних очей.
а дві душі, розчулені та голі,
Потік ловили… що на двох тече…

У проливні – «заговорила» зала,
( Краплини, кажуть, зараз вже не ті…)
Вони у дощ про головне сказали:
Є ти і я… і сила почуттів.

У блискавці неслася вітражами,
Солодка ніжність вимокла оця.
Незвідано-хвилююче вражало:
Усе, що розливалося в серцях.

Хлистало… Весняніло від розмаю.
Бурхливо. Ствердно, наче перший грім.
Удвох. Невже Ви? Так, я Вас кохаю.
Веселка розливалася вгорі…

/ художник Steve Henderson/

© Марина Зозуля


5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments