Читателей на странице:
/вільний переклад вірша «Поетичне мистецтво» Поля Верлена/
Якщо не музика – що саме?!
Ти обирай непарний склад,
Поезій дивний водоспад
по шкірі пробіжить словами.
Не помиляється маестро:
Несуть слова в магічну вись.,
В них Точність з Мрією зійшлись.
Рядками душі людям пестять,
Блищать словесні ті вуалі,
тремтить в емоціях весь день,
від Бога справжня рима йде,
ясніше зір, як досконала.
Додай відтінок – колір піде!
Та вабить нас не сила гам,
Свою я Музу не віддам,
Без неї ноти флейти бідні!
Гостроти обійду та жарти,
що зачіпають за живе,
Хай ліра трепетна зове,
Палає поетична ватра.
Ти риму вибудуй із плетив,
Схопи помпезну та скрути!
дізнайся, у які світи
вона веде зорю Поета.
Про неї чув ти міф невтішний,
Тож не лінуйсь, за нею стеж.
Цінуй все щире і просте,
Талант не побудуєш грішми.
Мелодією не фальшив ти,
Хай буде музика завжди!
Бо вірш, як птах – найбільше з див,
Допомагає світлу жити!
Пиши, допоки тільки можна,
Хай лірика бере розгін –
У чебрецю та м’яті він.
Без Музи ж – всі слова порожні…