Читателей на странице:
/вільний переклад французького вірша “Піфагор” Жерара де Нерваля/
Ти мислиш, люде… Почуттями тонеш
Свобода, що в тобі – кайдани рве.
Одного не цурайся ти закону,
що на Землі усе, як ти – живе.
І серце звіра має дух у світі,
Душа у квітки – світло вікове.
Вселенською любов’ю все зігріте;
метал і камінь – людяність зове!
Ти зв’язаний у Всесвіті. Незримо
Веде тим крокам Пильне Око лік,
Щоб ти не став від злості одержимим.
Як тільки в роль Творця ти хочеш вжитись.
І хижий погляд зблисне між повік –
Так чистий дух зростає, кришить плити.