Читателей на странице:
Ми течією попливем до неба,
де в зорях долю огортає світ.
За плечі одні одних обіймемо,
щасливими тепер відчути слід.
Не озираймось за минулим позад,
бо вдачі, мабуть, пошуки марні.
Життя ж кохає простодушних досі,
які з довір’ям стали в стороні.
Єдиного чого бажали поруч –
аби в обіймах бути день і ніч.
Закінчувалось добре все в любові,
пліч-о-пліч, душа в душу йти всебіч.
Не на прощання палко обіймати
щоденно щирим серцем просто зволь.
Розцілувати любляче і часто,
те вимагає дійсна в нас любов.