Французьке милосердя або Душею з LITTERcon (проза)

Марина Зозуля

Читателей на странице:

А дорога несла і несла неозорими полями, повз могутні вітряні млини, здавалося, зараз вирине з печери їх справжній чарівний господар – Велетень. Та це була не казка… Це була втеча від війни.
Я з донькою їхала і мріяла, що це просто сон і ми незабаром прокинемося. І все буде, як раніше. Мила серцю робота у дитячому оздоровчому таборі, веселі пісні та дискотеки, курортна місцевість, колектив однодумців-співробітників, яких збирала коло себе довгих десять років, доньчине навчання на україномовному факультеті рідного і мені університету, тихе та розмірене життя…
Але все це (і не тільки це!) в одну хвилину хтось злий та безжальний забрав у простих українців, вирішивши за кожного, як змінити його життя та плани, як перекреслити мрії, а декого – позбавити домівки, здоров’я, життя…
Дорога до Франції… Це все писалася під монотонний стукіт коліс, веселі посмішки волонтерів Мартіна та Седріка, які щось говорили на лише їм зрозумілій мові. Та їх очі, як і очі всіх мешканців, яких дівчата зустріли за чотири місяця проживання у гостинній Франції – Мішеля та Марі Поль, їх великої та дружньої родини, а також інших членів Асоціації, яку очолював Мішель, і які зняли та обставили для українок житло, це люди, яких зустрічали на акціях підтримки України просто на вулицях. Вони тиснули руки і говорили, що ми друзі назавжди… Очі всіх цих людей горіли СПІВЧУТТЯМ до громадян маленької волелюбної країни, яка стікала кров’ю. Герої падали за рідну землю, обривалися життя цілих родин в ім’я свободи світу…Вже після мого повернення додому французький волонтер Седрік декілька разів возитиме гуманітарну допомогу на Україну, роздаватиме її в Ізюмі, Харкові, Київській області, Дніпрі, Миколаєві та Херсоні.
Героїчний спротив України не забудеться, це історія, яка не минає, вона змінює світ. В ім’я добра та світлого майбутнього.
Перебуваючи на Півдні Франції, я розповіла свою історію шеф-редактору, пані Каролін… Тоді я і дізналася про те, що журнал теж посильно допомагає українським біженцям, бо вона одразу запропонувала свою допомогу. Ми довго переписувалися з нею в мережі. Вона додала мені впевненості і віри у світле завтра. Я відчувала підтримку рідного журналу і там. Дякувати Богу, що є люди, яким притаманне МИЛОСЕРДЯ. Зранені війною душі тихенько відкривали для себе сповнений нового та цікавого світ держави-побратима, але трясовина страшних подій, спогади пережитого,телефонні дзвінки додому – тягли душу до рідного краю. Я повернулася на Україну, де продовжую писати про людей та для людей. Багато віршів-замальовок рідної землі, яка навіть у воєнний час тішить своєю вродою, знайшли своє місце на сторінках улюбленого журналу «LITTERcon». Всесвітній журнал допомагає розкритися творчій душі, справитися з випробуваннями, які трапляються на життєвому шляху. Дуже хочеться, щоб люди планети Земля змінилися на краще. Немає місця на Землі свавіллю, руйнації, насиллю.Гармонія Людини і Всесвіту повинна бути лише завдяки проявам любові, співчуття, тепла та доброзичливості, які пропагує редакція журналу. Дай Боже, нікому не знати страшної війни, безжальної, жорстокої, чорної. Всі винні обов’язково будуть покарані – це закон життя…
А творчість народжує мир…
/Світлина з Акції на підтримку миру в Україні, Південь Франції, червень 2022/