Читателей на странице:
На тлі життя знайдім прекрасне,
що вабить горішньо серця.
Не біймося замрій поразки,
колінця болісно стесать.
Продовжуймо свою мандрівку,
шукати Бога, щастя, слів.
Спивати росянисту цівку,
світанок ледве лиш зацвів.
Добро побачити навколо
у метушні стосунків душ.
Постійно жити нам любов’ю.
Трояндовий колючий кущ
цвістиме через перепони,
у боротьбі за світ краси.
Нехай чуття так переповнить
надією тож восени.
А дні такі ще дивовижні,
десь подих теплий зберегли.
Цвіт пуп’янка на тому тижні
очам на радість дав коли.
У промінці відчути ласку,
проникнути у благодать.
Благословити день цей власне,
хандру понуру відігнать.
Упевнено щораз ступати,
в пересіч кризам водночас.
Ділити ложе листопадне
холодним зовнішньо ночам.
Не промине палке кохання,
якщо насправді щось звело.
Взаємності не приховає,
як добре було разом двом.
Схилилось низько в зорях небо,
потужні блиски і ві сні.
Гойдає вітер любо верби,
жене кохані хвилі вслід.
Дякую, Леоне, за Вашу особливу проникливу лірику! Супер!