littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья!
Приглашаем Вас разделить душевные строки философской лирики и принять участие в конкурсе « Секрет осенней души» c 25 ноября по 10 декабря 2022 г.
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса:Секрет осенней души
- Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
- После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
- Разместить конкурсное произведение по трём пунктам:
- под видео по ссылке https://youtu.be/_Iu7StfY99s
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
По итогам конкурса будут определены лауреаты, которые награждаются электронными книгами.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и осеннего вдохновения!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Великолепно!! Мудрая Ваша осенняя душа, милая Каролин. Лучше не скажешь:
Осенняя душа в мечтах без сожаления,
Волшебной тайной ноябрьской ночи,
Судьбой по Господнему велению,
У светлой зрелости лишь многоточие..
Благодарю Вас за красоту души, вдохновения Вам ❤️
Прекрасны ваши строки осенней лирики, уважаемая Каролин! Благозвучна ваша поэзия души! Спасибо вам большое за новый конкурс!
Осень золотая
Разбередила душу, осень золотая,
И цветом листьев, землю осыпая.
Багрянцем дней, тоскуя о природе,
Нам листопады, вновь явили осень.
Дожди как враг, идут не уставая,
Печаль небес, на землю изливая.
Во мраке дней, погода нас печалит,
И раз в году, уходим снова в осень.
Припев:
Осенний день, там льет весь день,
И дождь -не зная сна.
Идет с небес, стучит вдоль крыш,
Под вальс, с листвой кружась.
Душой затянет, мрачная погода,
Свинцовость туч, приносит время года.
Все увядает, спать ушла природа,
Багряный лист, кружиться подневольно.
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121111002635
Лист осенний
Зеленые листья еще в сентябре,
Деревья не скисли, хранят зелень ветвь.
Пока еще осень листве дает шанс,
Багрянец осенний, в октябре всем отдаст.
Холодные ночи, дождливые дни,
Уходят деревья все спасть до весны,
И листья с собой, не возьмут зиму ждать,
Лишь скинут на землю, как печальный балласт.
Припев:
Лист осенний, летит на землю- он не в чем не виноват,
Вырос он в тепле весеннем- там, где весне от был так рад.
Солнце лета его согрело- дождь его поил водой,
А теперь ушло вновь лето- время тлеть листве пора.
Багряные листья, шуршат на земле,
Вы запах деревьев храните в себе.
Дыхание осени, с листвой за одно,
Красота поры осенней, не забываемо оно.
Припев:
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2020
Свидетельство о публикации №120092903139
Ваши стихи проникнуты теплом и мудростью, очаровывает Ваша осенняя душа, дорогая Каролин! Пусть Вам всегда сопутствует творческая удача, спасибо за Ваше большое доброе сердце и талант.
Дорога Каролін, Ваша душевна, надзвичайно зворушлива й чуттєва поезія в поєднанні з вдало підібраним відеорядом завжди зачаровує. Сердечно дякую Вам за прекрасні секрети осінньої душі!
Мальовнича та прекрасна філософська лірика пані Каролін. Відчула кожен дотик її рядків своєю осінньою душею. Надзвичайно сподобалося. Дякую.
КАВА З ПРИСМАКОМ СМУТКУ
/глоса/
Ти пішов. Моя кава сьогодні без тебе.
Зашарілась душа. Телефон, як звичайно, мовчить.
Ти мене розлюбив. Не вигадуй пояснень, не треба.
Я вже звикла до кави, що самотністю ранку гірчить.
(Шура Стріла. «Кава без тебе».)
От і згасло. Пожухло. Солодке – скувало морозом.
Листопадова казка (невдячна!) зривалась до неба.
І поезія раптом – бездушно змінилась на прозу.
Ти пішов. Моя кава сьогодні, коханий – без тебе…
Відгоріло. Лишило поверхні надуманий осад.
Тільки спалахом кожна тримається в пам’яті мить.
Моя осінь дощами захлипала зліва: «Все… досить…»
Зашарілась душа. Телефон, як звичайно, мовчить.
А душа – як листок, що тріпоче під кавовим вітром,
Жовтий сум я смакую, під осені гаснучий трепет.
Пам’ять шквалили зливи. Їх, впевнена, більше не зітреш…
Ти мене розлюбив. Не вигадуй пояснень, не треба.
Листопадом гірчить… Перемелеться, та не затреться.
Засичить завірюха, до теплого внадиться: «Цить!»
Крижаніє мій ранок без тебе і тисне на серце:
Я вже звикла до кави, що самотністю ранку гірчить.
Найпрекрасніші прояви душі здатні піднести на духу, принести радість і спокій серця, омолодити почуття… Та багато іншого несуть гарні рядочки поетичної душі. Душевна поезія з Каролін творить чудеса, дає натхнення і позитив. Щиро з Вами розділяю благотворні моменти життя. Щастя і здоров’я, благословення на щодень!
Полюби чарівну осінь
за її живу красу.
Коли навіть гола зовсім,
в чімсь в полосочку косу.
Але гарна та собою,
виявляє почуття.
Називають золотою,
бо у барвах наче та.
Так, як жінка, нагодує,
щирим словом звеселить.
У найкращім тім гатунку
зупини щасливу мить.
Подивись між серця струни,
загляни в очей блакить.
Нехай стануть сили струнко,
щоб зцілити, де болить.
Пальцями, немов пагіллям,
проведи по всім місцям.
Легко, ніжно і повільно.
Розрахуй по місяцям.
На потужність пообмацуй,
віднайди струмки тепла.
Але тільки не обманюй.
Ніч кохання принесла.
Світ поглинутий у зорях,
листя низько опада.
Невідкладне все прискорюй,
дуже швидко йде життя.
Треба встигнути за осінь
налюбитись доповна.
Винограду спити роси
для міцнішого вина.
Хай міцні стають стосунки,
теплі, ніжні почуття.
Прокачайте застосунки,
що корисне почитав.
Дружні будуть нехай сім’ї,
нерозлучні в них серця.
Променями щастя сіють
позолочені слова.
Осінь листопадом сипле,
обіймає, пестить, снить.
Додає кохання сили
бути радісним щомить.
Закружляй, листопад,
жінку в листі багрянім,
у обійми візьми
й подаруй насолоду,
хай подругою стане
для неї Нірвана
і із серця її
вирве всю прохолоду,
запали ти їй зорі
у бездонному небі,
білосніжний букет
хризантем піднеси,
порятуй від холодних
лаштунків Ереба,
й ти побачищ, багрянцю,
скільки є в ній краси –
вона в осінь свою
йде з самої весни,
до багряного танцю
ти її запроси.
Світлина з мережі Інтернет
ОСІННЄ
Плачуть квіти осінні
у осіннім саду,
по осінній доріжці
я до тебе іду,
я в осінньому сонці
скупаюсь не раз,
мій осінній герою,
будь зі мною,
гаразд?
Все осіннє довкола
оголя листопад,
по-осінньому шепче
щось мені невпопад,
а осіння жоржина
мені каже: не вір –
сад осінній роздягне
і загляне в твій двір…
По-осінньому звабить
і оголить твій стан,
зніме з велетня-дуба
той осінній кафтан,
що в негоду осінню
рятував від дощів,
а сьогодні за вітром
він осіннім злетів.
Дню осінній, мій друже,
не пущу тебе в зиму,
я в осінніх обіймах
за тобою полину,
я в осінній спіралі
повальсую із вітром,
і в осінній вуалі
павутинок розквітлих
пригорнуся до тебе,
мій коханий осінній,
у волоссі – сріблинки,
мов осінній той іній.
Світлина з мережі Інтернет
А роки, наче птиці,
все летять і летять,
помах ніби крилом –
і нема вороття,
вчора осінь плела
бурштинові пледИ,
а сьогодні зима
вже цілує сади.
Вчора я вальсувала
у осіннім саду,
а сьогодні зимовою
стежкою йду,
вчора листя осіннє
до серця тулила,
а сьогодні зима
снігом білим накрила.
Вчора я ще носила
осінню вуаль,
а сьогодні злетіла
й поніс вітер удаль,
де стежками ходила
моя юність квітуча,
де цілунки кохання
у дібровах співучих,
Де плела моя доля
візерунки любові,
де роки молодії
були з долею в змові,
а сьогодні вони
вдаль летять і летять,
і ніколи уже
не повернуть назад.
Світлина з мережі Інтернет
«В осенней филиграни взрослая душа» — очень тонкое, изысканное описанние взрослой души. Спасибо большое за чудесный стих, видеоряд и близкий моей осенней душе конкурс.
ОСІННІЙ ВІК
Осінній вік, немов вино,
П’ємо повільно, по ковточку…
П’янить приємно всеодно,
Поки зима дає відстрочку.
Збираєм враження в душі,
Їх боїмося розгубити,
Щоб у щоденній метушні,
Важливе щось не пропустити.
Не сповільнився нині ритм
Й частіше стали помічати
Природи буйний колорит,
П’янящі запахи вдихати…
Яке б не було це життя,
Та все ж воно прекрасне!
Тож поки серця є биття,
Вогонь любові не погасне
До цього світу, до землі,
До друзів, близьких і коханих…
Як провідник він у імлі,
В плеяді днів осінньо вбраних.
Супер! Дуже хвилююче та душевно. Дякую, Каролін! Душевність, воля, любов до світу та людей — як це близько, як це чудово!
Чигиринський замок
На Замковій, Богдановій горі
Гуляє вітер, як козак на волі.
І бачу я у відблисках зорі
Через бійницю мальовниче поле.
На поле, на квітучий сад
Колись дивились пильно воїни.
В бою стояв за брата брат,
Відвагою та доблестю озброєні.
Цей замок якось оточила рать.
Облоги зашморг затянувся туго.
Могли козаки довго ще стоять,
Але з водою виникла напруга.
Від спраги гинули старі й малі.
«Дай, Боже, дощ!» — молилися до неба.
Здавило горло спрагою мені.,
Хоча тоді я в замку цьому не був.
І ось коли здавалось: все пішло,
Коли здавалось: не обдуриш долю,
Земля своє відкрило джерело,
Щоб захистили Батьківщину, волю.
Захисникам надала нових сил
Холодна і цілюща та водиця.
А небо дало їм по парі крил
На землю зверху подивиться.
Життя так врятувало джерело.
Я знаю — Батьківщина знову зможе.
І джерелом прозорим, ніби скло,
Своя земля, як завжди, допоможе
СЕКРЕТЫ ОСЕННЕЙ ДУШИ
Секреты осенней души
Хранятся в извилинах мозга.
Там жизнь накопила свои багажи
И выбросить их невозможно.
На полках разложено всё по местам,
Что в жизни годами копили.
Есть мудрость и опыт, и знания там,
И то, что когда-то учили.
Отдельное место для счастья, тепла,
Для встречи, любви, расставаний,
Для света в душе, восторга, добра,
Для новых вершин, состязаний.
И с возрастом мы сожалеем о том,
Что времени слишком уж мало,
Чтоб вдоволь насытиться тем багажом —
Вздыхаем порой лишь устало…
Дорогая Каролин, чудесные строки вашей вдохновенной поэзии проникают в тайники души и оставляют там свет и тепло. Изумительные стихи, тонкие, мудрые, лиричные! Они трогательны и прекрасны!
Благодарю любимый журнал за превосходный конкурс и мотивацию к творчеству.
Всем желаю новых успехов и побед!
Дождь за окном и дождь в душе.
Холодный дождь на вираже.
Усталый день клонился прочь.
В права вступала дама-ночь.
Осенний сумрак настигал.
В лицо мне холодом дышал.
Коварный лабиринт любви
Скрывал сомнения твои.
А я блуждала в серой мгле,
Как в омуте, в небытие,
Найдя лишь призрачный туман.
Всё выдумка — самообман…
Реставрация мыслей,
Реставрация чувств.
Все программы зависли.
Дремлет город причуд.
В бледных окнах мелькают
Тени встреч и надежд.
Словно тайны витают
Силуэты одежд.
Паутинка из нитей.
Кисти, краски, холсты.
Дремлет снов похититель
В лабиринтах мечты.
Обновление прежних
Устаревших прикрас.
Окантовка ненужных,
Неудавшихся фраз.
Словно время застыло
В тихом омуте дня.
Серой пылью покрыло
Яркий блик сентября.
Долгий миг ожиданья.
Только был, его нет.
Так слагают преданья
Уже тысячи лет.