Мереживо життя

Марина Зозуля

Читателей на странице:

/амфібрахій/

Життєві узори мережать у Божих світах.
Років витинанка – це витвір Всесильного Батька.
Хвилинами мчаться прожиті тобою літа –
Помітна в люстерко накладена ними печатка.

У тіло здорове вкрадається старості щем,
Мережить зі зморщок розкішно-густу павутину.
Хоч ти відчуваєш в собі ніби молодість ще,
А час невблаганний у осінь сльозливу відкинув.

Вузлами лягає в негодах та смуткові гладь.
Піснями акорди не жайворів, а журавлині.
Нам поспіх не вартий – все тіло говорить – присядь,
Узимку мереживо тоншає, утле, щоднини…

Стара вишиванка… благенька. А так життям біг!
Вже вицвів колись невгамовний та сонячний хрестик.
Схилилась постава журливо, подібно вербі.
Та тільки душа не старіє… Отець її пестить…

Божественні знаки у вишивці – символи доль,
Всі справи людські уплів доленосний орнамент.
Своє гаптування плямитися злом не дозволь,
Бо вибір життєвий Всевишній лишає за нами.