littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья! Приглашаем принять участие в конкурсе осенней поэтической лирики «Ноябрьский шорох листьев согревает» с 15 ноября по 05 декабря 2022 г.
Вдохновением для проведения конкурса послужило великолепное стихотворение нашего Премиум-автора Людмилы Рубиной «В шуршании листвы мотив осенний». Искренне благодарим, Людмила, за Ваши чудесные строки любящей поэтической души.
В шуршании листвы мотив осенний
Едва касается взволнованной души,
Бесследно тает в темноте сомнений,
Легко взлетает ввысь и падает с вершин.
Уходит в ночь заметная усталость.
На паутинках чувств застыла капля-грусть.
В огне тревожных дней нам много ли осталось?
Не пройден до конца заледенелый путь.
Ноябрьский холод глух к ознобу тела,
Неутомимый, неослабный, полный сил,
Пронизывает насквозь до предела.
А снег на улицах, как баночка белил.
Под пледом не согреть души продрогшей.
Потерянность, как боль, осеннею порой.
Дрожит котяра под дождём промокший.
А есть ли у кота мечта — прийти домой?
Осенний дом, комфортный и уютный.
Рябиновая гроздь алеет за окном.
Луч солнца на стене, как гость минутный,
Слегка покажется и превратится в сон.
Ноябрьский шорох листьев согревает.
В нём слышится напев далёких, давних дней.
Бесплодная тревога улетает.
А в сумрачной душе становится светлей.
ID Премиум-автора: PA2977269
Условия конкурса:
- Тема конкурса «Ноябрьский шорох листьев согревает».
- Оставить отзыв о стихе «В шуршании листвы мотив осенний» под статьёй.
- Создать конкурсное произведение (стих, проза) по теме конкурса.
- Количество строк стиха не менее 20, для прозы не менее 1/2 формата А-4.
- Разместить конкурсное произведение под статьёй и в своём творческом профиле.
По итогам конкурса победители будут награждены дипломами, а Людмила Рубина награждается творческим знаком «Лучшая осенняя лирика 2022» с размещением в личном творческом профиле.
Творческой удачи и взаимной поддержки в новом конкурсе авторской поэзии LITTERcon. Творите с уютом поэтического сердца, искренним осенним вдохновением и летним душевным уютом, наши дорогие творческие друзья!
Пусть наша творческая дружба рождает самые тёплые чувства, даря минуты приятного общения с читателями на страницах журнала.
© littercon
Дякую Людмилі за її прекрасну осінню лірику, яка стала конкусною темою!
Милая Валечка, от души благодарю тебя! Всех благ желаю, мира, здоровья, вдохновения!
Щиро дякую!
Чудесное стихотворение Людмилы дарит ощущение тепла и уюта.Благодарю за вдохновение, за душевный свет. Осень так многограннна,так красочна,что у творческих людей она вызывает всплеск эмоций.
Маргарита, огромнейшее спасибо за прекрасный комментарий! Мира Вам, счастья, любви, вдохновения!
Ноябрьский вечер
Ноябрь обнял меня за плечи,
Горели звезды, словно свечи,
Светила полная луна,
В бокале капелька вина.
Полусухое, терпкий вкус,
Я в плед любимый завернусь,
Гуляет ветер за окном,
И тени в комнату тайком,
Пробрались тихо, словно воры,
Ожили чашки, блюдца, шторы.
И странный танец в полумраке,
Торшер танцует в старом фраке.
И где – то музыка звучит,
Гитара старая бренчит,
Забытой песенки мотив,
И в ней мажор и позитив.
В бокале отблеск фонаря,
И я в объятьях ноября,
Я не люблю его, но все же,
Бывает теплым он ведь тоже,
Он подарил мне листопад,
Грибов осенних аромат,
И утра свежую прохладу,
Дождя холодного браваду.
Да, были слякотные дни,
Но не испортили они,
Поры осенней обаяние,
Ее красы очарование.
Ноябрь собрался уходить,
Его нельзя остановить
Ему смотреть я буду вслед,
Закутавшись в любимый плед.
Маргарита, изумительные стихи! Тонкая, прекрасная, душевная лирика! Восхищаюсь…
Успехов Вам в творчестве и в жизни, позитива и всех благ.
Замечательно,талантливо,красиво .Браво.
Лусик, от души благодарю Вас. Новых Вам творческих успехов и всего самого наилучшего!
От души благодарю Редакционную Коллегию любимого журнала во главе с Каролин Одас за высокую оценку моих стихов и за прекрасный конкурс!
Всем желаю творческого вдохновения, новых успехов, здоровья, оптимизма и всего самого наилучшего. Будьте счастливы всегда, даже в наши нелёгкие времена находите крупицы счастья. Пусть их будет как можно больше, чтобы жизнь радовала и приносила чудесные мгновения нашей реальности. Тогда и весь мир будет светлее и добрей.
Замечательные и прекрасные ваши стихи Людмила, душевная поэзия на высоте! Поздравляю вас от всей души 🙂👍💐💐💐💕
Шелест осіннього листя…
Лоно землі у розкоші…
Спогадом ти озовися,
Мріє моя хороша.
Шелест осіннього листя…
Багряно-червоний вогонь…
Ти мені знову снишся –
Чую тепло долонь.
Шелест осіннього листя…
Вітер-бешкетник кружляє…
Прилинь, прилети, наближся,
Випий мене до краю.
Шелест осіннього листя…
Душу теплом зігріває,
Калини червоне намисто
Красою мене оп’яняє.
Шелест осіннього листя…
Серденьку тепло і мило,
Поруч завжди і близько –
З коханням мені пощастило.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
багряніють десь
щастя листочки,
покохала його
у осінній красі,
він залишив
одні заморочки.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
шурхіт листя
мене зігрівав,
я всміхалась тобі
і співала пісні,
ти з листочків
букети мені дарував.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
де краса твоя
ділась багряна?
Я любила тебе
й небо ще голубе,
говорив ти мені,
що кохана.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
зігрівав шурхіт
душу і тіло,
цілував, милував,
обіймав, дивував,
був надійним,
здавалось, і смілим.
Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
де листочки,
що так зігрівали?
Ти забрав із собою
в незвіданий край,
ти кохав і я теж
покохала.
Світлина з мережі Інтернет
По опалому листю іду навмання,
Сум на серці й метуть заметілі,
Заховалося сонце за хмари зрання,
Порожнеча і холод у тілі.
Пізня осінь впускає щемливо у душу
Згубу й скИпень , і сум, і журливу печаль,
Заметілі думок перетЕрпіти мушу,
Бачу в сяєві сонця освітлену даль.
Унизу я відчула шелест тихий листочків,
Що теплом так горнулись до ніг,
А вони, мов шерстяний бабусин платочок,
Той, що в скрині, святий оберіг,
Зігрівали мою охолоджену душу
І збивалися в купку на стежці в саду,
Я зібрати в долоні сьогодні їх мушу,
Вітер завтра розвіє і я їх не знайду.
Сколихнулося серце – шелест листя зігрів,
Забриніли в нім струни моєї любові,
У осінній танок хтось за руку повів…
Хто ж це з листям осіннім у змові?
СкИпень* – дуже холодна погода
Світлина з мережі Інтернет
Просто замечательно, Людмила! Читал с удовольствием. Новых творческих успехов и вдохновения!
Днів не цікавих не буває.
Хвилина кожна дорога.
Настане мить — життя розтане.
У кожного — своя пора.
Хтось час життя свій виділяє
На справи добрі, бачить Бог.
Небагатьох багато хто згадає.
А небагато хто згадає багатьох.
Ти намагайся бути справжнім,
Потрібним людям. В цьому суть.
Чи молодий, чи вік поважний,
Хай мрії щастя принесуть.
Великолепное произведение! Усрехов и удачи, Людмила!
Всё золото к ногам.
Но отчего так грустно?
Морозно по утрам.
И в парке нашем пусто.
Течёт сквозь осень год.
И скоро истекает.
За ним другой придёт.
И кровь вновь заиграет.
Закружит хоровод
И замелькают лица.
Но только этот год
Уже не повторится.
Мої вітання, пані Людмилі, з відзнакою «Краща осіння лірика». Поетичні рядки, написані літературно грамотно, автор мальовниче описує найностальгічнішу пору року всіх поетів- осінь. Нехай золото осіннього листя тільки підкреслює красу Вашої пейзажної лірики.
Марина, от души благодарю Вас. Очень приятно.
НЕМОВ ЛЮСТЕРКО — ОСЕНІ ВОДА
/акровірш/
Немов люстерко Осені – вода,
Етюд створила на озерній гладі.
Манірну панну теплий Вітер сватав ,
Осінній кралі в очі заглядав –
Вона ж – на сміх все… ох, вже ці дівчата!
Ліс у багрянці вітер пронизав –
Юнацька пристрасть… як не зрозуміти?
Сердешний тільки стогне сумовито:
Тверда красуня… маю гарбуза…
Ех, ті дівчата! Завиває Вітер…
Розкішна Квітко! В плесі тихих вод
Красу твою жагучу буду пити –
От тільки я для тебе епізод.
Останню згадку рве невгаслий сум
Солодку млість в прозорому люстерці:
Енергію у відданому серці
Навіки я, закоханий, несу
І все прошу, будь поряд, змилосердься!
В красі дзеркальній тихого озерця
Осіння пава ладить гардероб,
Дме вітер… не лишає вічних спроб –
Але ж красуня вперта… не здається.
© Марина Зозуля
«На паутинках чувств застыла капля-грусть.
В огне тревожных дней нам много ли осталось?» Дорогая Людмила, спасибо за прекрасный стих «с каплей грусти, что застыла». Пусть в душе всегда будет светло и тепло.
Любовь, большое спасибо за чудесный отзыв и тёплые, добрые пожелания!
Мира Вам, здоровья, гармонии и неиссякаемого вдохновения.
ШАРМ ЛИСТОПАДУ
Осінній шарм ще має листопад,
Хоч трохи смуток навіває…
Останнє листя невпопад
Мороз і вітер вже зриває.
На вулиці легка імла
І трохи холод дошкуляє.
У філіжанку чаю налила-
Він в непогоду зігріває.
Хоч мало сонця і тепла,
Нас осінь тим не налякає,
Бо час для роздумів дала,
Писати вірші спонукає.
У хаті затишно і чисто,
Пиріг із яблук на столі…
Зроблю калинове намисто,
Нехай висить воно собі.
Палахкотить вогонь в печі,
Потріскують грайливо дрова.
Стає так тепло на душі,
Вона співати знов готова!
У СВІТЛІ ЛІХТАРЯ
В нічному світлі ліхтаря
Дощу краплини на деревах,
Мов бісеринки кришталя,
Заплутались у сірих гривах.
В імлі осінній вони сяють
І в переливах виграють…
Це сльози осені стікають,
Останні дні вже її йдуть.
Вона прощається із нами-
На дев‘ять місяців піде,
Тож плаче гіркими сльозами,
На зміну їй зима іде.
І закружляють вже сніжинки
В яскравім світлі ліхтаря,
Тендітні білі балеринки…
Знов милуватись буду я.
В багрец и золото
В багрец и в золото одетые леса,
Всю красоту, нам осень преподносит.
Остывший день, не балует с утра,
И солнца свет, уже остался в прошлом.
Холодный ветер, осыпает всю листву,
И обнажает ствол, деревьев стройных.
Птиц важный клин, не виден в поднебесье,
Их до весны не жди, и звонких песен.
Ковром шуршит, озябшая земля,
И вся листва, кружит в осеннем вальсе.
Приход зимы, мы вскоре ожидаем,
Природа спит, до будущей весны.
С тоскою в дУшу, осень к нам приходит,
И дни тепла, ушли, их не воротишь.
Листва лежит, холодный мокрый дождик,
Идет с утра, и нет ему конца.
В осенний день, так дышится свежо,
И листопадом, в воздухе витает.
Зима все чаще, о себе напоминает,
И ночь озябла, в покрывале холодов.
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121101904125
Последние листы
Последние листы, с нагих своих ветвей,
Деревья скинут, в той лесной дубраве.
Освободившись от листвы, все голые стоят,
И в долгосрочную ушли, леса все вспячку.
Их по тревожит только, снежная пурга,
И снегопадом ветки, запорошит вьюга.
Там до весны, не будет уж тепла,
Веселье птиц, их ночью не тревожит.
Листва мокра, покрыта вся земля,
Дождем осенним, с веток осыпаясь.
Лежит шурша, и в воздухе летая,
Осенним днём, нас в спячку приглашая.
Пейзажи дня, чарующе прекрасны,
Своей красой, кружит листва в багрянце.
И небеса, в последнем реверансе,
Дожди прольют, слезами заливая.
Помашет осень, нам своим крылом,
Последний лист, он с ветки улетает.
И темность туч, с утра нас опечалит,
Всей не погодой, осень провожаем.
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121101904095
Осень золотая
Разбередила душу, осень золотая,
И цветом листьев, землю осыпая.
Багрянцем дней, тоскуя о природе,
Нам листопады, вновь явили осень.
Дожди как враг, идут не уставая,
Печаль небес, на землю изливая.
Во мраке дней, погода нас печалит,
И раз в году, уходим снова в осень.
Припев:
Осенний день, там льет весь день,
И дождь -не зная сна.
Идет с небес, стучит вдоль крыш,
Под вальс, с листвой кружась.
Душой затянет, мрачная погода,
Свинцовость туч, приносит время года.
Все увядает, спать ушла природа,
Багряный лист, кружиться подневольно.
В листя упаду…
Упаду я в листя запашне –
До душі осінні аромати,
Буде неба просинь дивувати
Хмарами, немов цукрова вата,
Спраглу до поезії мене.
І відходить в сторону земне –
Музу і тебе – не роз’єднати,
Будуть надміцні душі канати
Золотом поезій огортати –
Все одній це стане – затісне…
Вірш, як листя вітер пожене,
Мало вже подвір’я та кімнати –
Осінь так продовжує звучати
У птахах, що будуть щебетати,
У повітрі, що люблю ковтати,
Впавши в листя щедро запашне…
Кожен поет у своєму роді неповторний. Зазвичай зі своїми манерами, стилем, почерком. Пані Людмила відрізняється багатющим досвідом, досконалим письмом, гарним ліричним шармом. Як поетеси і жінки мені запам’ятовується поезія Людмили Рубіної виразною, співочою, з яскравими рисами поетичної душі. Вражаюча і, заодно, чаруюча мова, гармонійність стилістики, чудові рядки, що торкаються серця. Без перебільшень заслуговує високої оцінки, похвали і овацій. Як людина з добрим серцем, культурою і щирістю мені імпонує Людмилина доброзичливість, завжди прихильна і щедра. Тож здоров’я Вам, невичерпного натхнення і рясного Божого благословення!
Леон, от души благодарю Вас за прекрасный отзыв. Мне очень приятно.
Мира Вам, счастья, новых творческих успехов и всего самого доброго и прекрасного!
Не треба сумувати, пташко,
що вже надворі листопад.
Хоч дощ подекуди і плаче.
Наступний місяць заступав.
Але горить маленький вогник
кохання вдосвіта зорі.
Палає серце від любові.
На світло погляд свій зверни.
Хай мрії може ще дитячі
дістати зірку із небес.
Душа від радості заплаче,
як поцілунком доторкнешся.
Розкрита ніжністю це навстіж,
у добрім слові застосуй.
Безмірне обіймає щастя.
Шануй стосунки і красу.
Радість моя звідусюди трилика,
дай порадію за тебе тому.
В небі високім лелеки курлика,
серце твоє їх ключем відімкну.
Прошарки листя встелили дороги,
як упізнати твій рідний поріг?
Мучать думками за тебе тривоги,
за сімома всім вітрами повім.
Як тебе сильно кохаю відтоді,
ще коли очі зустріли зорю.
Спалахи будять сліпучого сонця,
в твоїх очах світанкових згорю.
Навіть усупереч чорної ночі
серце не мре в непробудному сні.
Зорями любісно дивишся в очі,
кличеш у гості мене восени.
У прохолодній днині осінь,
лелек замкнулися ключі.
І десь далеко вже їх носить,
на перевалі сплять вночі.
Тебе тихесенько накрию,
щоб теплі бачилися сни.
Легенько ковдрочку по шию
ти зручно й м’яко натягни.
Поніжся ранком, як дитинка,
мінливе сонечко, поглянь.
Відчуй щасливою хвилинку,
найкраща дівчинко моя.
Світанок мружиться рожевий,
розцілувати пожада.
Пестливо вітер байку шепче,
ласкаві підбира слова.
У тиші зрідка впаде крапля,
розсіюється з хмар туман.
Тебе обожнювати прагне
закохана душа жива.