Читателей на странице:
Я в казці опинилась серед осені.
Не вірите? Мене позвав казкар…
Насипав щедро він на небо просині,
Налив у келихи настояний нектар.
Відкрив завісу – там палітра осені:
Червона мідь, латунь зеленувата,
Червоні кетяги ще зранку росяні
Калини, а біля неї дітки-калинята.
Берези віти в золоті сусальнім,
Багрянець вОгняно на кленові горить,
Жоржини білі, мов в фаті вінчальній,
І різнобарв’ям айстр чарує мить.
Розкішні, пишні хризантеми-діви
Без гонору, без слів чарують зір,
Рудбекії лаштують переспіви…
Повір у казку осені! Повір!
Світлина з мережі Інтернет