Читателей на странице:
Настояне вино наливає в келихи осінь,
натужну посмішку ховає в оголених вітах,
прощаючись з нами, кидає з неба ще просинь,
печалі складає в інеєм припорошені квіти,
в повітрі залишає пряний аромат кориці,
бадьорить ластівки зажурене гніздо,
прощальний вальс танцює з жовтим листям,
що землю бурштином встелило вже давно,
настояне вино всіх випить просить осінь
і тихо йде, не обертаючись назад,
сумно-печальний погляд кида ніби в простір
й веде у даль з собою збляклий листопад.
Світлина з мережі Інтернет
Просто клас! Чудовий вірш!
Сердечно дякую, Олексію, за відгук!