Читателей на странице:
Де ніч дівається спросоння,
коли рояться знов думки?
Розвеселить уранці сонце,
оголені гілки стрункі.
Ти посміхнись до мене любо,
чарівним голосом врази.
Як влітку побіжімо лугом
посеред ранньої краси.
Нехай і осінь заступила
та гарно досі навкруги.
Нового мріяння знесила,
кохання зоряне лови.
Опале листя із пагілки
палкі засвідчить почуття.
Спадатиме до ніг повільно,
залишиться на все життя.
Запам’ятай чудові ранки,
що знову прагнуть повторить.
Жага безмежного кохання,
хоч неповторна кожна мить.