Читателей на странице:
Бурштином молодий
запалився вже вересень,
переливами гра
осіння мелодія,
Літо бабине ніжно
павутинками стелиться,
а у серці моїм іще літа рапсодія.
Килимами упали
ген квіти строкато,
у садах вже дозріли
фруктові дари,
ще прозорістю радує
неба освята,
у корзину охоче
стрибають гриби.
Примостивсь під калиною
вересень хвацько,
на сопілці зіграв їй
осінню мелодію,
зашарілась калина –
прийшов він зненацька –
гарячінь, і жарінь, і закоханих оргія.
Ах, ця вересня юнь
й молодечий запал,
припаса для красунь
все коштовне каміння,
одяга на берези
свій жовтий опал,
золотить й золотить
ще зелене верхів’я.
Підфарбовує вербам
розплетені коси,
чорнобривцю підморгує:
бач я який!
Разом з сонцем спиває
насичені роси
і калини нектар
терпкогіркоп’янкий.
Світлина з мережі Інтернет