Читателей на странице:
А може, ти правий Альбер Камю,
назвавши осінь другою весною,
листочок кожний – квіточка немов,
і як тут не погодитись з тобою.
Зухвала трішки й надто соковита,
глінтвейн й меланхолія вечорів,
любов’ю зрілою по вінця аж налита,
її вогонь багряно як горів!
Любові хоче осінь, як і жінка,
щоб серце зігрівалось почуттями,
і полум’ям горіла кожна квітка,
її нектар спивати щоб губами.
Не осінь наганяє сум у душу,
а те, коли в ній не живе весна,
Альбер Камю,
погодитись з тобою все ж я мушу,
щоб вЕсну в осені всю випити до дна.
Світлина з мережі Інтернет