Читателей на странице:
/канцона./
Кружляє лист. Коштовна позолота
Осиротілу покриває пристань,
Краса її торкає за живе.
Любов згасає, опадає листям,
Так холодить самотніх жовтий дотик,
Палке перетворилось в снігове.
Бо кожен думав: інший хай позве –
Нове життя листом заграло чистим,
Вірш почерком веду каліграфічним
Про пристань у безсонні цілу ніч я.
Крізь призму років не забути вже
Самотній силует Ваш на узбіччі.
Порожній берег – як німотний присуд:
Розсипався кохання слізний бісер…