Читателей на странице:
Багряні лози винограду
понуро віти опустили –
не має вже кохання сили,
всі літні почуття позаду.
Зали́шилась підступна зрада.
Зриває вітер листя в просинь –
Зарано серце лине в осінь…
Знов королівськими рядками
Шепоче Осінь вірші Долі.
В риданнях падає додолу
кохання, що цвіло між нами
троянди чудо-пелюстка́ми.
З казковим цвітом тим опалим,
вмить світле назавжди́ пропало.
Як шкода серцю: все квітуче
Тепер у вогнищі згоріло,
Кохання змовкло, заніміле…
Усе, що душу мою мучить,
у осінь прагне неминуче.
Залишивши одну розраду –
багряні лози винограду…
(Септет або чосерівська строфа.)
Фото – інтернет.