Читателей на странице:
Проміння сонця ллється в синяву…
Дніпра передранково-ніжні ноти,
Схлип серця… тою казкою – живу:
Любов до України не збороти.
Величне сонце – спалахом в імлі,
І душу, мов пробуджує світання,
Така краса є гордістю землі,
Жовтава хвиля золотиться рання…
В солодкім щемі аж нуртує кров.
Ця міць – в тобі – і буде жити доти,
Допоки існуватимеш, народе,
Такий величний, як ріка Дніпро…