Світанок

Читателей на странице:

744

Народжується з ночі ще світанок
у первозданній зоряній красі.
Мов розкриває пуп’янки квітасті
небавом у засрібленій росі.
Ледь тільки розвидняється спросоння,
туманно розсівається довкіл.
Десь там за небокраєм сходить сонце
і віддзеркалюється на воді.
Перлин неначе променистий розсип,
якась до дивовижжя благодать.
Спадає рясно в трави там пророслі,
де до світання цвіркуни сюрчать.
Рожево-синьою лягає тінню
чи стелиться серпанком по землі.
Бог дасть на щодень радісну надію,
що не закрадуть миру хтивці злі.
Потрібне зранку завжди мирне небо,
безхмарна, чиста і ясна блакить.
Молитва спозаранку Господеві,
Який усім життя благословить.
Можливе лише з Богом повне щастя,
як Першої Пречистої зоря.
То Зірка світанкова і квітчаста,
коли під ранок промінь засія.
Ось сходить вдосвіта яскраве сонце
і світ оновлений звіщає мир.
Душа жива наповниться любов’ю.
Початок, Боже, дня благослови!