littercon
Читателей на странице:
Вот и приближается окончание летнего наслаждения и радостного света, так хочется продлить это тёплое вдохновение, оставив незабываемые впечатления о лете….
Приглашаем, дорогие Премиум-авторы, разделить душевные строки пейзажной летней лирики и принять участие в конкурсе «Август» c 07 по 30 августа 2022 г.
Август играет в грушевом ликёре,
С запахом яблочным в летнем саду,
Щедрости дар в превосходном декоре,
Привет передав грозовому дождю.
Август с вкусом ягодной терпкости,
Сочною мякотью звенящего лета,
Волшебством удивительной свежести,
Преображением творящего поэта!
Не торопитесь к дуновению осени,
Смакуйте август в аппетитном ассорти,
И в наслаждении облаков белёсых,
Чтобы узоры чистой радости плести.
Август восторжен в сказочном закате,
Туманом голубой морской палитры,
Пейзажем летним в краю богатом,
Сиюминутной красотой, дорожите!
Прослушать аудиозапись стиха ⬇️
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса: Август…
- В стихотворении должны быть эпитеты, образные сравнения.
- После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
- Разместить конкурсное произведение не менее 2 по двум пунктам:
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
По итогам конкурса будут определены лауреаты, которые награждаются подарочной электронной книгой.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и добра. Душевного поэтического окончания лета, дорогие друзья!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Прекрасное стихотворение, Каролин! Полностью передана красота и богатство последнего летнего месяца. Благодарю за чудесное стихотворение, а также за интересный конкурс.
Благодарю,Зоя!!
Аккорд последний в уходящем лете,
Со щедростью и красотой плодов,
В сияющем и гармоничном свете,
Неповторимостью и красотой цветов….Неиссякаемого вдохновения и любви,Вам!!
Ось серпень уже яблуками родить.
І айстрами квітує пишно сад.
За горизонтом вже осінь тихо ходить…
І дозріває ранній солодкий виноград.
Серпневі ранки лоскочуть прохолодою.
Трава у намистинах сріблястої роси.
А зорепади нічку темну наділяють вродою.
П’яніє Місяць молодий від її краси.
Мелодію цвіркун мінорно під вікном
Наче скрипаль старий, без фальші виграє.
Гучніше все вона лунає старим садом
Оркестр зібрався, та кожен грає вже своє…
А у моє вікно, відкрите настіж
Полився груші медовий аромат.
Мені ж згадалася та перша зустріч наша…
І той розкішний серпневий чудо-сад.
дякую за чудову поезію!!
Прощальный взгляд блуждает лета,
Ласкает он ещё теплом.
Березка, в платьице одета,
Трепещет в поле за селом.
А вскоре осень уж владенья
Украсит золотой листвой
И поселит в сердцах томленья
Своею грустною красой.
С душой щемящею босою
Бреду по полю… сам не свой…
К берёзке с русою косою…
Русь-Матушка! Я — твой!
Благодарю за сочную и великолепную поэзию августа! Пусть лето оставляет прекрасные воспоминания
Дорогая Каролин, благодарю за красоту летнего очарования и насыщенность поэтического слога , Вам вдохновения и красоты
Искренне признательна,Аркадий!Солнца Вашему сердцу!!!
Чудові теплі рядки живої поезії, які передають багатство літа, серпневі запаси врожаю, пахучий асортимент фруктового наливу, а також насолоду для душі від цілющого слова. Слово пов’язане завжди з любов’ю, яка проникає у серця, котрі заслуховуються у милозвуччя життя, яке заслуговує до творчості. Ми вдячні милій Каролін за таку трепетну поезію душі! Радісних і приємних моментів на протязі усього дня, відчуття краси і любові, миру у душі і творчих злетів! Божого благословення!
Благодарю.дорогой Леон за всегда созвучный свет Вашего сердца!!
Пусть Ваши стихи всегда радуют нас!!
Земля в прощальном летнем одеянье
Из сочных, разноцветных тканей,
Ах , летнее и задушевное очарованье,
Незабываемых морских свиданий…
Ах, лето, ах, август. Как жаль, что проходите вы… Замечательное стихотворение, Каролин! Прекрасные образы, чудесные чувства!
Благодарю Алексей!!Пусть стихи лета всегда согревают Ваше сердце!!
У августа грибной и тёплый дождь,
Отведав аппетитных груздев и маслят
А день все меньше и темнее ночь,
Луна дарует нежный, милый взгляд.
Какое прекрасное лето.
Какие цветы и луга.
Обилие ласки и света.
И небо, и даже гроза.
Луга и чудесное море.
И горы, и ягодные вкус.
И ветер на вольном просторе.
Вьюна закрутившийся ус.
Как летом чудесно, приятно.
О дальнем просторе мечты.
Ах, лето, зачем безвозвратно
На этой земле всё же ты? .
Благодарю за прекрасную поэзию!
Дорога Каролін, сердечно дякую Вам за вишуканість і неймовірний шарм Вашого поетичного слова, за красу в красі, за чари й чарівність неперевершеного серпня з його п’янкими ароматами настояного літа!
Пусть летние ощущения рождают творческий оптимизм и душевное очарование,дорогая Валентина!!
Лето мелодию прощальную даря,
Танцуя с густою синевою, улыбаясь
С последним жарким месяцем заря,
Тайком в приятных чувствах признавалась.
Аккорд последний в уходящем лете,
Со щедростью и красотой плодов,
В сияющем и гармоничном свете,
Неповторимостью и красотой цветов.
У разноцветных цинний и чудных астр,
Особый колорит с любовной нотой,
Так нежно радуют и восхищают глаз,
Махая головами вслед с охотой.
Бентежно з ночі калатало серце,
сюрчали в гіллі вперті цвіркуни.
На дворі у зірках кохався серпень.
Живого струму променем цюркни.
Пахучі яблука в твоїм подолку,
там з підтички чересла оголи.
Збирай ті яблука смачні чим довше —
хай налюбуюсь, адже ще ж коли!
У павутинці білого волосся
заплуталися мрії чарівні.
Бажання позад тінню волоклося,
гойдався місяць ніби у човні.
Води дай із гладущика напитись.
Солодке б’юче цівко джерело.
До личка яблуневого той притиск,
жадає наша пристрасті любов.
Зелені коники важкі у росах,
не можуть вистрибнути догори.
Світанок августійший ляг в покосах.
Зірнице, полум’яно догори!
Нехай же намилуюся тобою,
допоки не окутав з гір туман.
Горю, втім, ніжністю я дорогою,
за стан, не відпускаючи, тримав.
Уста багряні, жінчині, медові,
за чарку гірко їх не проміняй.
Цілуй у губи, в очі, узголів’я.
Агов, просторий закликає плай.
У соняхах тріпоче насінини
голодний, далебі, мандрівний птах.
Поправ прилеглість гарно на сідницях.
Про ночі серпанкові не питай.
Бо збилися з рахунку ми щоночі,
чекаючи побачення скоріш.
Спокусливого яблука ще хочу,
цілуючи оздобленності скрізь.
Ніде не віднайдеш того пейзажу,
який запам’ятаєш уночі.
Стежину серце любляче підкаже,
не змиють слід серпневі нам дощі.
Вдячна за чудову поезію літа!!
Август лета
Последний месяц лета, нас радует теплом,
И летний август с неба, согреет нас душой.
Пусть солнце греет чаще, не будет облаков,
И бархатное время, тепла еще придет.
Ты август не сдавайся, и осень не стремись,
Успеешь еще осень, нам скуку принести.
Пока ты лето с нами, сезона нет дождей,
Порадуй нас загаром, и вечером согрей.
Припев:
Ты скоро август лета, вновь будешь позади,
Уйдет от нас всех лето, и осень впереди.
Побудь ты с нами лето, не ускоряй свой шаг,
Согрей нас август летом, не убегай от нас.
Надеемся, что лето, нас в августе найдет,
Не надо сантиментов, что осень подождет.
Но бабье лето скоро, порадует теплом,
Надежда есть что лето, вернется к нам еще.
Припев:
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2020
Свидетельство о публикации №120082702752
Благодарю за мелодию летнего вдохновения!
Каролин, спасибо большое🥰🙏
Третий месяц лета
Месяц печальный, лета конец,
Август причалил, день теплый исчез.
Ночь все длиннее, и холодом взят,
Месяц последний, он летом объят.
Так не заметно, ушли лета дни,
И упорхнули, как птицы в дали.
Теплыми днями, согреты все мы,
Жаль остаются, там в прошлом они.
Припев:
Третий месяц лета, он взял нас под крыло,
И несет по свету, подарит нам тепло.
Август не сдается, и осени на зло,
Будет еще лето, жара стучит в окно.
Будут моменты, нам лето обнять,
Солнцем нагретом, день теплый узнать.
С августом встреча, пусть будет еще,
Жаркое лето, путь дорог его.
Припев:
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121081101392
Вечер августа
День уходит, в ночную даль,
Радость звезд, луны печаль.
Вечер лета, август грез,
Вскоре все, уйдет за сном.
Солнце неба, шумность гроз,
Повседневность, лета рос.
Вся бескрайность, дней тепла,
Лето дарит, нам без конца.
Припев:
Поступью лето, словно магнит,
Нас теплотой, всех опьянит.
Дней безмятежных, радостей миг,
В осень стремглав, лето бежит.
Вечер сном, явиться в ночь,
Август взят, осенним днем.
День стремиться, в грезы сна,
Ночь длиннее, спать пора.
Припев:
© Copyright: Игорь Крапивин 75, 2021
Свидетельство о публикации №121081601500
Августовские пейзажи вдохновляют,лето еще не сдаетсвоих позиций, солнышко греет и конкурс «Август»очень кстати. Спасибо Каролин за чудесный поэтический пейзаж,за теплые ноты замечательной мелодии лета.
Благодарю,Маргарита! Пусть летние впечатления наполняют Ваше сердце,даруя неповторимые душевные ноты Вашей прекрасной поэзии на страницах Littercon.
Август
Как кофе крепкий и горячий,
Нас август по утрам бодрит.
Жарой полуденной дурачит,
А то дождем вдруг удивит.
Веселый, яркий и задорный
Он, как удачливый игрок,
Козырный туз, аккорд мажорный.
Нам в конце лета приберег.
Еще в ветвях щебечут птицы,
И листья на ветру шумят,
Про яблочный пирог с корицей,
Друзья с о восторгом говорят.
В саду благоухают розы,
Плывет их дивный аромат,
Гремят порою где-то грозы,
И ночью виден звездопад.
Закат окрасит в цвет медовый,
Прохладу в гости пригласит.
И вечер призрачно-лиловый
Нам август, в сказку превратит.
Но он ведь тот еще повеса,
И с ним случается конфуз.
Он вместо рюмочки шартреза
Нам предложил большой арбуз.
Благодарю за чудесную поэзию мажорного августа!!!
В Карпатах август.
А будто осень.
Падают листья
На мокрый покров.
В жёлтых ветках –
Небесная просинь.
Век на это
Смотреть готов.
Запах счастья
Вдыхаю жадно.
Слова излишни.
Закрой глаза.
И ты услышишь,
Как безвозвратно
По коже кедра
Скользит слеза.
Розкішний серпень за вікном –
лиш відхили фіранку,
дарує квіти всі вінком,
і кави філіжанку,
і аромати яблук, груш,
і присмаки медові,
красу ти серця не поруш –
побудь із нею в змові,
і захмелій, мов від вина,
і злийся в суголоссі,
із серпнем ти вже не одна –
покликав тебе в гості,
присядь із ним у тім саду,
де ластівка твік-твіка,
тріумф цей літа без табу –
душа твоя у квітах,
ще звабно манить голубінь,
і Муза сіла поруч,
дарує серпень грони мрій
і обруч свій квітковий.
Світлина з мережі Інтернет
О Серпню мій, ти – втіха і розрада,
коханець щедрий з безлічі кохань,
задовольни одне моє бажання
із тисячі нездійснених бажань.
Не йди від мене, не веди ще в осінь,
насолодитись хочу я тобою,
і спити аромати саду зрілого,
не хочу зустрічатися з журбою.
І Серпень ніжно обійняв за плечі,
повів у сад, де пахне виноград,
де яблука у спасівку медові,
де літа затишок і непорушний лад.
Він цілував мене і пестив моє тіло,
налив у келих зрілого вина,
подарував у кольорах всі квіти,
себе відчула з Ним, я – не одна.
І тішились удвох ми, як уперше,
спивала з губ його п’янкий нектар,
нас чарувало неба голубе озерце,
о Серпню мій, тебе кохати – дар!
Світлина з мережі Інтернет
Благодарю за чудесное стихотворение, Каролин! За волшебную образность Вашей поэзии!
Лето летело в траву с высоты
каплями солнца, затишьем и грозами,
и облака в небе, словно киты,
плавно качались на дне высоты,
в августе нежась придумано-розовом.
В августе, что проливал на холсты
яркие кляксы цветов по обочинам.
С неба китам было видно цветы,
и улыбаясь, тянулись киты
за горизонт монотонными строчками.
Август сливался в шары суеты
крон тополей, под небес океанами,
вечно шумевших о том, что киты
утром на землю опустят хвосты,
влагой, прохладою, дымкой, туманами.
Мы в этом августе были чисты,
мы были солнцем, цветами, поэзией.
Под океаном, в котором киты,
два разных полюса тайной мечты,
робко сливались в объятиях Севера.
16.36
15.08.22
©Татьяна Лев
Подивлюся:
Як же гарно! Луки, гори і гаї…
Коник-стрибунець посмика вусик.
Щось заграй, скрипалю, сірпа по струні.
Мерехтять на травах рос лелітки,
У серпанок білий вкрилася земля.
Навкруги вирує пізнє літо,
Розсівається під сонечком імла.
Дзвінко залунав пташиний гомін,
З вітром ген наввипередки поспіша.
Посил до життя іде вагомий,
Розкривається, мов квітка, вся душа.
Тут моя найкраща Україна,
Серцю мила найрідніша сторона.
В кожній квітці і росі краплині.
Від дощу земля зелена і рясна.
Скільки щастя в розсипах проміння,
Ллється у зарінку сонячне тепло.
Річка може трохи й поміліла,
Та в ній досі неба голубого тло.
Зілля аїрове, квіт медовий,
Білого латаття ніжна чистота.
Можна задивлятись дуже довго,
Як у надвечір’я сонечко сіда.
Край цей Господом благословенний,
Навіть комашина славить Божу суть.
Мир святій землі моїй поверне
Милосердний Бог, бо дуже любить люд.
У пахощах і розмаїтті квітів,
у сонячному відзеркаллі рос
тебе побачив гарну і розкішну.
Нехай помріє бавним щастям хтось.
За вітерцем побігти в перегони,
цілющої води із пригорщ спий.
Радіти візерунками любові
у цім житті звичайнім і простім.
Приємним несподіванкам дивуйся
під милозвучні щебети птахів,
раненько на осонні поцілуйся.
Природною красою весь прозрів.
Щасливою щоранку просинайся,
коханою постійно завше будь!
Тоді в тобі я відчуваю щастя,
знаходжу ціль життя, мету і суть.
У квітів пахощах твоя принада,
у синім небі колір твоїх віч.
Тебе кохаю палко дуже, правда,
щоднини разом скоротавши ніч.
Світанки зустрічаємо в обіймах,
прислухайся, пульсує серця бій.
Аби так почувалася надійно,
щоразу ясним сонечком радій.
Мені тоді з тобою спокійніше,
як ти здорова, жвава і метка.
Вбирати дихання повітрям свіжим,
і бути впевненим, що ти моя.
Вважай себе жіночою слабкою,
потрібною, коханою весь час.
Я буду поруч, чуєш, із тобою,
ніщо ніколи не розлучить нас.
Кохання — як пахощі теплого літа,
розлиті у квітах медових і снах.
У сонячних променях ніжно леліти
світанок ледь тільки горіти почав.
Напоєні свіжістю милою ранки,
коли відчувається подих життя.
Обняти закохане серце як прагне,
данину ту обов’язково віддай.
Покликані Богом засвідчити милість,
добро засівати у душі щодня.
Щоб руки дбайливі у нас не втомились,
а серце гаряче любило за дня.
Мов просвіток світла, що падає з неба,
красою і щастям освітлює світ.
Так жити тому добротою нам треба,
у Бога надії на краще просім.
Уходит лето
Ещё немного и сентябрь
Зальёт деревья охрой, йодом,
Оттенок липового мёда
Внесёт в зелёный календарь.
Ещё немного и сентябрь,
Цветастым пледом укрывая,
Согреет землю. Птичья стая
Нас не возьмёт с собою вдаль.
Ты не спеши. Ты погоди.
Побудь со мною хоть немного
У лета краткая дорога.
Прошу тебя: не уходи!
Ещё немного. Я хочу
Травою летней надышаться
И чайной розой наслаждаться.
Оно уходит. Я кричу.
Еще немного. Но пока
Нас солнце греет, и природа.
Лишь перешла экватор года.
И полноводна Жизнь-река.