Читателей на странице:
Синє небо і волошки сині,
очі у відтінку голубі.
А до тебе як кохання сильне,
все, що гарне й краще – все тобі!
Серце палко й ніжно, серце тремко,
рвучко поклик на люб’язність вуст.
Сонце, сонце яскравіше в небі,
рути червоніше рясен кущ.
Жовтого колосся твої коси,
стиглі, поповнілі вже хліба.
Чисті відзеркаллям сонця роси,
найкоханіша у світі, ба!
Хто то наймиліша з поміж квітів?
Звідки голос дзвінко чарівний?
То моя кохана сама рідна!
Хвилі до бентеги при човні.
Білого латаття запах тіла,
звабливий лілейний той пилок.
Розсип срібний із заквітлих гілок,
наче залілеєна любов.