Оживає частина душі…

Зоя Мищук

Читателей на странице:

Оживає частина душі, що вже відмирала…
Виривалась з кайданів, про зло забувала…
Чорні, білі… В шахи грала з недолею доля.
А в серці глибоко гартувалися сила і воля.

Оживає частина душі, що вже відмирала…
І та рана, що в серці ятрила, вже заростала.
Стежку ту, що колись гірким полином поросла,
Вкрила пишним барвінковим цвітом весна!

Закувала зозуля, заспівали в садах солов’ї.
І розквітли бузкові алеї на рідній землі.
Стеляться кульки кульбаби, як сонячні килими.
А небо вечірнє хизується зорями синіми.

Оживає частина душі, що вже відмирала…
Бо краса ця, дарована Богом, в серце запала.
І радіє душа, розправля свої змучені крила.
І поспішає до серця любов на білих вітрилах.

Zoja 16.05.2022
Зоя Міщук
Світлина з мережі