Читателей на странице:
Золоті капелюшки
мило й ніжно сміються
і за сонцем яснИм
повертають голівки свої,
а воно пестить в сяєві світлім
медові пелюстки,
осяйне дивне чудо
моєї святої землі.
Нива дише життям,
що любов’ю налите,
заряджається світлом
й сонцесяйним теплом,
мов дитячі обличчя
сонцем всі оповиті,
переливом сміються
в полі соняхи знов.
Раптом хмари на небі –
буде захід барвистий,
він наповнює вщерть
світлом душу мою,
з пелюсток бурштинове
одіну намисто,
серед соняхів в полі
вечірнім стою.
Пелюсточки медові
переливами сяють,
прохолода вечірня –
і така благодать!
Душа й серце мої
насолоду пізнають,
що її для життя
можу в полі цім взять.
Світлина з мережі Інтернет