Читателей на странице:
Як люблю бачить захід сонця,
Що сідає на помаранч!
СоняхИ зачиняють віконця…
Розпашілого диска кумач…
Жовте море біжить до обрію –
Незрівнянну несе красу.
Сонце пестить золотом золото
І спиває вечірню росу.
Тут духовну я силу черпаю,
Що проходить крізь мОє буття,
Непосильну я ношу скидаю,
Кожній миті радію життя.
І купаюсь у заходу світлі –
Огортає мене благодать.
У душі моїй соняхи квітнуть –
Боже щастя цю мить пізнать.
Світлина з мережі Інтернет