Читателей на странице:
Є люди темні і зовсім безликі,
Навіяні мерзенністю і злом.
А є душею світлі й сонцеликі,
Заквітчані і радістю, й добром.
В одних у душах – будяки колючі,
У душах інших – сяєво з небес.
Одні наносять рани лиш болючі,
А інші сонячний тримають хрест.
З колючими – мені не по дорозі,
В однім ряду я з ними не піду.
Із сонцесяйними я навіть у негоду
Промінчик сонця й радості знайду.
І навіть в бурю, коли чорні хмари
Закриють неба чистого блакить,
Промінчик не відправиться на нари,
Він буде у душі моїй світить.
І набере він дива осяйного –
У сотні сонць обернеться в душі.
Ніхто вже не відніме світла того,
Ні вороги, ні відьом шабаші.
Світлина з мережі Інтернет