Читателей на странице:
Наші вишні квітують в саду,
Аж сміються вони звіддаля,
Мій коханий, у сад я прийду,
Щоб послухати спів солов’я.
Ми під зорями будем стояти,
Як у юні бувало роки,
Будеш ніжно мене обіймати
Й поведеш аж на берег ріки,
Де сидітимем в човні до ранку,
Місяць витче нам зоряний шлях
І світитиме так до світанку…
Ти мене понесеш на руках.
І роки нам зовсім не завада.
Та й навіщо нам їх рахувать?!
Нескінченна кохання принада
Буде ніжність свою дарувать.
Збережем ми навіки кохання
У серцях, що єдино злились,
Ми щоденно шепочем зізнання,
Наші долі віночком сплелись.
Світлина з мережі Інтернет