Почуй мою тишу… /сонет/

Марина Зозуля

Читателей на странице:


Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.

В хвилях серця вирує потік,
то квітує кохання між нами.
Йде воно того літа слідами,
вже той слід моє серце пропік…

Серед суміші трепетних снів,
Безкінечно-стрімких, неозорих –
Розумію тебе я без слів.

Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй мою тишу.

© Марина Зозуля


5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments