Читателей на странице:
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В хвилях серця вирує потік,
то квітує кохання між нами.
Йде воно того літа слідами,
вже той слід моє серце пропік…
Серед суміші трепетних снів,
Безкінечно-стрімких, неозорих –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй мою тишу.