Читателей на странице:
Проміння сонця з виднокола
чіпають кінчиками світ.
Зелене довго видно поле
у цій красі весни простій.
Життя благає світла з неба,
рясної благодаті рос.
Вербові віття низько гне бо,
щоби напитися ось-ось.
Та зло не спить у просторіччі,
ганебно гатить звіддаля.
Вогні спалахують ще ніччю,
розрита спалена земля.
Але не вбити первоцвіту,
зачатків юної весни.
Велике прагнення є жити,
сердечну часточку візьми.
Гармонія перемагає,
добро, надія і любов.
Легенький вітерець за гаєм,
дрібненький дощик перейшов.
Вдихни повітря свіже зрання,
наповни миром свою плоть.
Загоїть всі криваві рани
Всемилостивий наш Господь.
І буде радість веснянкова,
Любити рідне аби вільно.
Життя благослови любов’ю.
Все буде Україна!