Читателей на странице:
Весна відносна, вічна, юна.
Хоч скільки літ, в душі весна.
Краса розлита певно всюди,
Гармонію в любові зна.
З роками треба молодіти,
Досвідчити добро сердець.
Відрадою постануть діти,
Які нас перевершать десь.
Тоді будемо ми щасливі,
Любили до остатку як.
І що, що стали з часом сиві,
Це не применшує ніяк?!
Ні якостей, ні гарних звичок
Ділитись хоч усмішкою.
Всіх благ усім коли назичиш,
Любов’ю жити вишньою.
А діти – квіти в нашім світі,
У розумінні кращих рис.
Життя ознака митей світлих.
Весни пробудження діждись.
Стань у душі малим і чистим,
Як подих немовляти ще.
Звертайся сонцем променистим
І чемно дякуй за цей день.
Господь дарує ласку миру,
Рясні благословення шле.
Будь Йому відданим і вірним,
Коханням завесніло вже.
Дякую, Леоне, за вірш, що несе весну, тепло, добро, любов і гармонію!
Дякую взаємно! Шануйтеся, пані Валентино, злагоди і миру Вам!