Читателей на странице:
Пора гаряча нині на селі –
Нарешті дочекалися погоди!
Під вибухами батько садить хліб,
А мати – обробляє огорода.
На Україні лежнів бо нема –
Живуть тут працелюбні, добрі люди.
Їх син в бою тримає автомат,
Вони – в тилу… то ж голоду не буде.
До неба батько голову задер:
Відпочиває… бо дістався краю.
За воїна – в молитві кожен день:
Хай Божий щит кровинку захищає.
Старенька мати витирає піт,
Сльоза та втома застилають очі:
«Спасибі, Боже, за весну тобі!
Уклінно дякую, що бережеш синочка.»
До Перемоги будемо іти –
Підтримаємо працею солдата.
І доки є такий невтомний тил,
Відважних та звитяжних – не здолати!