Читателей на странице:
«Матусю, квітень майже на порозі,
Та пусткою – лелеченьки гніздо.
Війна руйнує й нам оселі досі…
Чи справді наш безпечний коридор,
В якому засинаю на підлозі,
Під літаків немилосердний хор?
Без шибок школа чорним очі шкірить –
Зривається сирени тужний схлип.
Скажи, чи вернуть друзі у квартири?
Там від будинку – тільки купа плит…»
«Молімось, доню, не згубивши віри,
Усьому світу ця війна болить…»
«Не плач же, мамо… Бачиш, я не плачу,
В підвалі тепло – гріє твій кожух.
Давай і я слова свої дитячі
До неба, звівши очі, прокажу…
Весну тривог Господь їм не пробачить!»
Безсонна ніч відходить за межу…
… Із бомбосховища, в молитві щирій,
Дитя благає Україні миру.