Віра в добро

Марина Зозуля

Читателей на странице:

З жахом весна в неба стьожку
З диму й вогню визирає:
Там, де рясніли волошки –
Танків понищена зграя.

Сморід, пекельна задуха,
Поряд – задимлена хата.
Грім канонади день слухав:
Швидше б нам миру діждати…

Лячно, з очима дитини,
Березень губиться краєм:
Мужньо стоїть Україна,
Всмерть окупанта карає.

Гинуть некликані «гості»,
На українських дорогах.
В схові весна (знову обстріл!)
Молиться щиро до Бога:

«Миру! Благаю я, Отче!
Більше не прошу нічого.
Звати народ мене хоче
Справжня весна Перемоги!»

«Вийде дитя з бомбосховищ, –
Лине відлунням з блакиті, –
Мир забринить волошковий,
Віру в добро не спинити!»