Читателей на странице:
Як хочеться словами передати
Вогненний світ душі, палкий порив!
Біжать роки… годинник циферблатом
Годину… рік… життя розпорошив.
Як хочеться, щоб слова ніжні ноти
Чиєсь розгублене життя, якийсь надрив
Зігріли, надали би сили доти,
Поки б всі сльози він не осушив…
Під ранок – у будинку – ні шелесне,
І тільки світло зблисне де-не-де.
Нарешті, обрій новим днем воскресне –
Хай сонце мирний день до нас веде.
Та час летить, в душі ж – холодні зими –
Війна… тому весні не надійти,
А ніч малює геть прогірклі рими –
І знов спішить в лише свої світи.
Та вірю: стане день яскравим точно,
Бо зникне швидко зимне та бліде,
Добро та мир на зміну темній ночі
На Україну зійде до людей.
У білім танці знову закружляють
Щасливі рими, привітавши мир:
То ангели Господню міць вселяють
І справжній дух … Лишаймося людьми!
Як хочеться, щоб віршів поривання
Допомогли б невтішному плачу,
Зцілили хворого аби… без лікування,
Щоб мирне сонце гріло досхочу.
Війну спинити б, вибухів здригання,
У віршах я не говорю – кричу:
До Бога всі надії й сподівання –
Молись за Україну, читачу!
І вірю: стане день яскравим точно,
Бо зникне швидко зимне та бліде,
Добро та мир на зміну темній ночі
На Україну зійде до людей.