Я люблю вас, Прилуки!

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

До нестями люблю свої древні Прилуки –
Рідний батьківський край на святій цій землі,
Де розкинулись широко оксамитові луки,
Щовесни де співають в гаях солов’ї
І де барви веселок, їх шляхи-перевесла
Через Удай правічний – дитинства ріку,
Де бабусина казка, як русалка, воскресла,
Береги всі в ромашках, немов в квітнику,
Ясні зорі де в небі переливом сіяють –
Таких більше красивих ніде не знайти!
Вони пісню Чумацькому Возу співають
Прилучанам показують шлях до мети.
Я живу вами, рідні чарівні Прилуки,
Розквітаєте в казці новітніх обнов,
Із добром у душі, без вагань і спонуки
В своїм серці плекаю до вас я любов.
Бачу я Театральну й Центральну площі –
У фонтанах і квітах сіяють красою,
І розкішні сквери,і парки й широкі алеї,
Вмиті вранішньою густою росою.
Ось Фан-Фан, і Яковченко мило всміхнувся,
На алеї поетеса-Забашта присіла,
Іоасаф-святитель до нас повернувся…
А троянд, чорнобривців і сакур – сила!
І каштани, і липи одягли зелен-лист,
Ген собори і храми – куполами увись.
Я люблю вас, Прилуки, й неба синій батист,
Я люблю вас, Прилуки-и-и, гей, луна, озовись.
А на площах так людно – прилучани мої…
Я люблю вас, Прилуки, рідний край на землі.