Калюжа

Марина Зозуля

Читателей на странице:

Дощ сліпий… Ватага
В пошуках калюж.
Соняху жовтавий,
Око ти не мруж.

Каркає вороння,
Босих дражнить нас,
Заглядає сонях
Через перелаз.

«Побабіла» шкіра,
Дрижаки беруть –
Хто із вас не міряв
Теплу каламуть?

В ній кричали теж ви:
«Глибини дістань!»,
Ледь діставшись стежки
З безліччю ковбань?

Як неслись в «алюрі»
Ми під літній грім –
Розбігались кури
До своїх дворів.

Дві корови паслись,
Поряд, на горбі,
Відчували заздрість –
Мукали тобі!

…Спогад все голубив,
Давнє не пускав:
Посинілі губи
Й щастя малюка…