Читателей на странице:
/І тур конкурса «Душевные строки любви»./
Моє дитя! Ти – Божа ласка з неба,
Зати́шне світло серця та надія!
Вкладу всю ніжність в доторку до тебе,
Хай мамине тепло тебе зігріє…
Усю любов, душі палкі молитви
Промінням теплим – на твою адресу.
Тебе б до серця завжди так тулити –
Позбавити від болю, зла та стресів.
Маленька, ледь тримаєш ще голівку…
Дай Бог, щоб все намріяне збулося!
… Ось круговерть життя, мов кіноплівка –
І ти, рідненька, майже вже доросла…
Весна сімнадцять принесе шалені,
Стрімке життя б тобі в добрі спізнати:
Ще юна, щиродушна та зелена,
ще віриш у кохання добрі знаки…
І я не буду молодість судити!
Вона промчить прекрасна й всемогутня.
Кружляй по власне обраній орбіті,
літай і хмари знось всі на шляху ти!
Не слухай, і не бач усе одразу,
не вір у розум – адже йдеш весною!
Тебе ніхто зі мною не образить,
зорею стану я тобі ясною.
Навчишся і побачиш все – пізніше,
сьогодні ж сліпо граєшся з вогнем ти.
Думки у юних зовсім-зовсім інші –
не дай себе цьому життю роздерти.
Колись юнацьке спуститься з орбіти,
і в досконалість сповниться до краю.
Твої сімнадцять не мені судити –
Я, доню, краще долі побажаю!
Складне життя – страшна хвороба, маски –
Ти бути обережною повинна.
Прошу в молитвах милості та ласки,
Для тебе, моя донечко єдина…