О зорі, зорі! Світлий зорепад

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

А я збирала падаючі зорі –
Вони на щастя заговорені мені,
Із них зіткала полотно своєї долі –
Сія яскраво навіть у пітьмі.

Люблю північну я зорю вечірню,
Що виціловує Ведмедицю Малу,
Молитву Богу посилаємо ми спільну,
Від серця щирого возносимо хвалу.

Люблю Аврору – вранішню богиню,
В’їжджа на небо в срібні воротА,
В шафрановім вбранні, на спині – крила,
Летить по небу білих коней квадригА.

О зорі, зорі! Світлий зорепад –
Салютом над моєю головою,
Бажань кружля незлічений каскад,
Моя ти доле, будь завжди зі мною!

Світлина з мережі Інтернет