Читателей на странице:
Десь блукають у Всесвіті долі людські,
На стежках перехресних стрічаються,
Вечорові їм світять на небі зірки,
Сонця промені тепло всміхаються.
Один знайде у Всесвіті долю свою,
Візьме в руки й нестиме, як квітку,
Інший кине, як щось не потрібне йому –
То й не дасть тоді доля просвітку.
Не пробачить вона вже безглуздої зради,
Вдарить боляче каменем в груди,
І ніколи не буде для серця розради –
Бережіть свою доленьку, люди!
Світлина з мережі Інтернет