Читателей на странице:
Зітхає монотонно мій зимовий сад,
Його я розумію – він чекає вЕсну,
Сльозу гірку пускає голий виноград,
І старим яблуням ще хочеться воскреснуть.
Черешеньки дрімають – сниться їм весна,
Вони – мов наречені в білих сукнях,
І персиків до них кохання глибина
Застигла на заледенілих бруклях.
О не журися, мій зимовий саде,
ПрийдЕ до тебе юная весна,
У зелені квітучій вона зайде,
Наллє в бокал ігристого вина.
Цілунком ніжно-трепетним розбудить,
Грайлива, молода спокусниця-весна,
Цей поцілунок, саде, не забудеш,
В твоєму серці залишить його вона.
Зітхає монотонно мій зимовий сад,
Його я розумію – він чекає вЕсну…
Світлина з мережі Інтернет