Читателей на странице:
Кохання, милий,
Не звести моє,
Роками сила
Ллє непереможна.
Як не гасила –
Промінь не дає.
«Заворожила!» –
Так сказав би кожен.
Жовтіє листя…
Вже мій шлях такий:
Святе та чисте –
На стежках осінніх.
До болю тиснуть
Списані рядки,
З минулих іскор –
Вітру голосіння…
Дарунки-квіти
В серці зберегла,
Усе прожите –
На замку в шухляді.
Під стогін вітру
Доторкнуся скла:
Вже не спинити
Літа листопаду…
«В кров ноги збила,
Місяцю блідий!
Під небосхилом
Згубимося в травах…»
Кохання сила
Привела сюди:
ЗА-ВО-РО-ЖИ-ЛА,
Гра в любов – без правил…
/квадратне римування/
Дякую М.Ведихову за чудовий пін «Пейзажі»