Постій же, осене

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:


Постій же, осене, до мене не підходь,
хай літечко колише мої мрії,
ти, сонечко, за обрій не заходь,
не залишай у смутку й безнадії,
я хочу відчувать твоє тепло
і серденьком горнутися до тебе,
хай збудеться усе, що не збулось,
багато у житті мені не треба:
кохання щоб у серці – і навіки
удвох в одному човні ми пливли,
щоб розливались щастям наші ріки,
одне для одного в житті завжди були,
щоб діткам доля усміхалась щиро
й до успіху вела їх повсякчас,
були здорові внуки наші милі
і приїздили ще частіш до нас,
а осінь нехай радує красою
і йде бентега з серця за світи,
моє ти сонечко, будь довго ще зі мною,
не дай снігами душу замести.

Світлина з мережі Інтернет

© Валентина Пошкурлат


5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments