Натхнення осені

Оксана Павленко

Читателей на странице:

НадихАтися… НадИхатися небом,
Увібрати серцем всю осінню суть –
Не судилося те кожному, мабуть,
Але спробувати, спробувати треба!

Розчинятися, вінчатися з дощем,
Хай вінцем сьогодні буде парасоля,
А розхристана, скуйовджена тополя
Гіркотою нині витравить той щем!

Заблукати в лабіринті павутин,
Переляканим метеликом тремтіти
Та зректися остогидлої орбіти,
Вириваючи непроханий полин!

Проводжати всі зажурені ключі,
Що замкнули наш казковий літній вечір.
Листя падає монетами на плечі –
Жебракам віддай та тільки не лічи!

Спокушатися тим яблучним гріхом
До такої ненаситної оскоми,
Ніби снігу повну пригорщу за комір,
А тоді – дбайливо вкрили кожухом.

НадихАтися, надИхатися небом,
Павутинками, калюжами, вікном,
За яким чи то життя, чи то кіно…
Не ховатися, а розібратись треба!