Вже завтра я піду у осінь…

Зоя Мищук

Читателей на странице:

Вже завтра я піду, піду у осінь.
Вона на чай давно мене чекає.
Як придивитися, ми з нею схожі.
Нам коси золоті паморозь вкриває.

Сьогодні я зайшла в старенький сад.
Там серпень промінці збирає у долоні,
Щоби достиг, набрався соку виноград.
Щоб пригостити сонцем яблука червоні.

Присіла я у холодку в старій альтанці.
А душу мою ніжно спогад обійма –
Колись кружляли ми з тобою тут у танці,
Кохання щире дарувала нам весна…

Вже завтра я піду, піду у осінь…
Та ви повірте – осінь це ще не зима.
Потішить сонце ще і неба ясна просинь.
Та і роки подарували мудрості сповна…