Читателей на странице:
Чому страждаємо віками?
Чи не такий вже ми нарід?
Чи Бог є з нами чи не з нами?
Знамено є і є наш рід!
Є пісня прадіда преславна!
Є дух свободи у крові!
Є в нас історія прадавня!
Наймення є на цій землі!
Чому ж струна так плаче скрипки?
Чому ж так серденько рида?
Ми ж тілом і красою вийшли,
Тече у жилах кров одна.
То що ж не так, чому ми грішні,
Не чуєм предків крізь віки?
Не знаємо, чи рідні, чи нерідні.
Хто ж нам поганив кров всі ці роки?
Ми сильні духом, то ж чому корились?
Чому не натягнули туго тятиву?
Чому з насиллям «старшого» мирились
Історію дали ми плюндрувать живу?
Чому? Чому? І цих «Чому» без ліку,
Немає їм початку і кінця.
То ще ж якого треба українцям віку,
Щоби на голову одіть лаврового вінця
Й сказати світу гордо: «Ми є нація,
Яку не скорить триголовий змій,
І праведним життям, своє працею
Ми дійдемо таки до берегів надій!
Спокутуємо те, в чім нагрішили,
Йдемо до Бога прощення молить,
Усі образи, в серці що носили,
Боліло що і те, що ще болить,
Ми викинемо на смітник історії,
Думки очистимо, і душі, і серця,
І помилки не будемо повторювать,
Дорогою праведною йдем ми до кінця.
Світлина з мережі Інтернет