Читателей на странице:
Легка мелодія звучить,
Фонтан співає водограєм,
Кудись так швидко час летить,
В обіймах юність знов згадаєм,
Як ми гуляли до світанку,
Ті теплі літні вечори…
Не розставались ми до ранку,
Такі щасливі ми були!
Два серця бились в унісон,
Немов одне, єдине, ціле.
І не важливим був нам сон,
Робив зізнання ти несміле.
Два серця б’ються в унісон,
Долаючи життя сходинки,
Однаковий їх ритм і тон,
Бо разом ми – дві половинки.
Ті почуття нас гріють й досі,
От тільки стали більш ніжніші,
Бо зовсім поруч наша осінь,
Тому, мабуть, вони й цінніші.