Читателей на странице:
Жнива.
Йдуть жнива, пахне скошеним хлібом.
І роса впала ніжно на плечі твої.
Я цілую тебе, і годую гарячим обідом.
І полинули спогади в юність мою…
Йдуть жнива, на полях косивиці.
Хліб святий л’ється золотом рік.
І холодна вода, за селом у криниці.
Не забуду цей рай, не забуду повік.
І тепер йдуть жнива,
та на юність не схожі.
Сиві ми, на вустах чути смак полину.
Мы с тобою, здається, у мріях десь схожі.
Памятаєм жнива, і солодкі вуста, що приходять у снах та ведуть в давнину…..